Робота з невстигаючими учнями

  Серед проблем, які одвічно хвилювали і хвилюють педагогічних працівників (в тому числі і майстрів виробничого навчання ) є одна – більш-менш сприятливе вирішення якої, багато в чому залежить не стільки від педагогічних а головним чином, від суто психологічних чинників – це проблема  невстигаючих учнів.

  Першою і основною причиною поганого навчального старту , нормальної  дитини, є її глибока педагогічна занедбаність. Якими б чудовими не були вроджені задатки людини , вони потребують постійного тренування та розвитку, без яких вона поступово але  невблаганно втрачає свій потенціал. Школа – це була чи не остання межа, коли ще можна  було зупинити процес занепаду розумових здібностей дитини. На жаль,  більшість  учителів просто не в змозі визначити приховані можливості своїх учнів , а водночас стратегію і тактику свого педагогічного впливу на них. Саме тут на педагогів чатує небезпека поцінувати обмеженість знань як обмеженість розумових здібностей учня. А чи задумувалися ми, яким чином учень, ще на перших своїх кроках  до знання, отримує потрібну інформацію. Для того щоб це відбувалося правильно, принаймні , потрібні дві умови:

1.Щоб учень (дитина) могла запитати і отримати  зрозумілу для неї відповідь.

2.Щоб ті,  до кого він звертається , звернули увагу, як на саму особу так і на явище  яке викликало це запитання.

  Але якщо дитина( школяр)  росли в середовищі, де на нього не звертали уваги, якщо дома запитувати було марно , а в садку, школі – не зручно, то навіть ці дві прості умови виявилися  не виконаними .

  Тоді й виникає ситуація, коли, орієнтуючись на чисто зовнішні  прояви, ми оцінюємо  учня як нездатного до повноцінного оволодіння  навчальним матеріалом і починаємо зменшувати до нього програмні вимоги, прилаштовуючи її до свого заниженого уявлення про потенціал учня і тим самим уже міцно фіксуємо його навчальну неповноцінність, оскільки зведений до мінімума  базовий рівень  знань, уміння і навичок не дасть змоги повноцінно  засвоїти програму а значить і виконувати практичні роботи . Безумовно,є й інші причини невстигання учнів такі як – незадовільні побутові умови, умови сімейного виховання, ослаблене здоров'я сучасних учнів, відсутність самостійності і не можливості самому прийняти навіть просте рішення і т.д.

    За статистичними даними, приблизно  12, 5% учнів відчувають труднощі в навчанні саме через вказані причини, що суттєво ускладнює роботу з ними. На позначення такого явища  у психолого-педагогічній літературі   фігурують такі поняття як «неуспішність» і «відставання».

  Неуспішність – невідповідність підготовки учнів до поставлених вимог, яка фіксується через певний період навчання  (після вивчення теми, наприкінці  півріччя) Неуспішність є наслідком процесу відставання,взаємопов’язана з ним.

 Відставання – невиконання вимог (або однієї з них) на одному з проміжних етапів того відрізка навчального процесу, який є тимчасовою межею для визначення успішності.

 На думку вчених, причинами неуспішності учнів є слабкий розвиток мислення -27%, низький рівень навичок навчальної праці – 18%, негативне ставлення до навчання – 14%,негативний вплив  сім'ї, однолітків -13%, прогалини у знаннях – 11%, слабке  здоров'я,втомлюваність – 9%,слабка воля, недисциплінованість – 8%.

  Свідченням неуспішності учня у навчанні є:

а)нездатність пояснити, в чому полягає складність  завдання , намітити план самостійного його розв'язання , результат його виконання

б) відсутність у нього запитань, щодо суті вивченого, спроб знайти правильну відповідь, ігнорування  користування додатковою літературою;

в)пасивність і відволікання в ті моменти уроку, коли триває пошук, потрібні напруження  думки, подолання труднощів;

г)не реагування емоційно (міміка,жести) на успіхи і невдачі, нездатність оцінити свою роботу, відсутність самоконтролю;

д)нездатність пояснити мету виконуваної роботи, пропуск порядку дій, неспроможність перевірити правильність виконання завдання його працездатність, розказати хід роботи;

ж)нерозуміння сутті виконуваної роботи

  Причини відставання  у навчанні поділяють на такі групи:

 1)недоліки фізичного та психічного розвитку (слабке здоров'я, нерозвинені пам'ять і мислення, відсутність навичок навчальної праці;

2)недостатній рівень вихованості  (відсутність інтересу до навчання , слабка сила волі, недисциплінованість,відсутність почуття обов’язку і відповідальності;

3)негативний вплив атмосфери в сім'ї (низький матеріальний рівень життя сім'ї , негативне ставлення батьків до навчання, відрив учнів від навчально – виробничої діяльності

  Залежно від виду відставання у навчанні проводять відповідну навчальну роботу з учнями  його усунення.

 Подоланню епізодичного відставання  сприяють: консультації щодо раціоналізації навчальної праці;

- посилення контролю за щоденною працею учня;

- своєчасне реагування  на окремі факти відставання, виявлення їх причин і вжиття оперативних заходів;

- індивідуальні завдання з вивчення пропущеного;

- контроль за вивченням заданого

  У процесі подолання неуспішності загалом – усувають прогалини  в знаннях та навичках самостійної навчальної праці, розвивають в учнів увагу, уяву,пам'ять та мислення, долають негативне ставлення до навчання і виховують інтерес до знань, усовують зовнішні чинники, що спричинюють неуспішність

  Одним з шляхів подолання неуспішності є додаткові заняття з невстигаючими учнями. Переважно вони є індивідуальними, але іноді їх проводять з групою в 3 -5 чоловік, які мають ті самі прогалини в знаннях. Більшість додаткових занять добровільні, але в окремих випадках  вони є обов’язковими за призначенням вчителя чи майстра в.н.

 Для організації цих занять, необхідно з'ясувати   причини неспішності учні, встановити , чого не знає кожен з них, детально продумати розклад занять . Додаткові заняття не доцільно проводити одразу по закінченні уроків.

  Із самого початку організації занять з невстигаючими учнями вкрай важливо завоювати їх довіру, переконати в тому ,що єдиною метою занять є допомога у навчанні, пробудити в нього віру  у власні сили, бажання працювати якнайкраще.

  Методи і прийоми  занять з такими  учнями повинні бути різноманітними і водночас суто індивідуальними. З учнями, які повільно засвоюють суть матеріалу, не відразу знаходять спосіб розв’язання задач, - працюють більш повільними темпами.

  Перевіряючи виконане завдання, від учня вимагають пояснення , просять розказати, що він зробив як це працює. З часом майстер пропонує новий вид робіт з поступовим ускладненням від занять до занять. Підсумок додаткових занять підбивають після усунення відставання.

  Подоланню неуспішності сприяють орієнтування  викладачів та майстрів  на її профілактику, диференційований підхід  до учнів, концентрування уваги на вдосконаленні методики викладання матеріалу, систематичне  вивчення реальних навчальних можливостей учнів, забезпечення у навчальному закладі контролю за роботою з невстигаючими учнями.

  Вирішальним у запобіганні й подоланні неуспішності учнів є належна підготовка викладачів та майстрів до цієї діяльності. Для цього вони зобов’язанні  усвідомити  значущість проблеми уміти встановити причини неуспішності в кожному конкретному випадку, виявляти терплячість і доброзичливість.

 У зарубіжних країнах неуспішність учнів долають індивідуалізацією навчання, створенням особливих груп  вирівнювання. Для відстаючих готують програмовані посібники, створюють спеціальні комп’ютерні програми для індивідуальної роботи.