Свято мови.
«Тобі не в’януть
зроду-віку,
квітувать в
поемах і віршах»
Дев’ятого
листопада в міській бібліотеці відбулося свято мови,гостями якого були учні
групи №303.В читальному залі бібліотеки звучала пісня на слова Юрія
Рибчинського,музику Павла Зіброва «Чи є
в нас воля,чиє в нас доля» у виконанні
українського співака Павла Зіброва. Гостино
зустрічали працівники бібліотеки молодих юнаків. Свято відкрила Романюк Зінаїда
Борисівна ,яка розповіла,що тяжкий і
складний шлях пройшла за віки українська мова. Були часи її розквіту і забуття.
Офіційно не
визнавали, оголошували придуманою австрійцями,вважали діалектом російської чи
польської мов,дивилися як на «холопську», призначену «для домашнього вжитку». Не
допускали у сфері науки,техніки,виробництва і т.д. - тобто з усіх сфер,що
важливі для повноцінного життя національного організму. Вона майже витіснена на
своїй землі. Українська мова не тільки вистояла,зберігши свою неповторність,а й
одержала визнання за свою красу.
В 1934 році у
Парижі відбувся фестиваль мов,на якому
українську мову представляли професори-емігранти. Перше місце дісталось
французькій мові,друге - перській,а третє - українській. Українська мова, поряд
з італійською та іспанською, -одна з наймелодійніших в світі.
Цікавий
діалог відбувся між учнями та працівниками бібліотеки про знання мови. Мова-це
серце нації,а нація-це особистість. Вона має обличчя,свій
характер,темперамент,свою культуру, мораль,честь і гідність,свої святощі , своє
минуле,теперішнє і майбутнє.