Свято мови.

«Тобі не в’януть зроду-віку,

квітувать в поемах і віршах»

      Дев’ятого листопада в міській бібліотеці відбулося свято мови,гостями якого були учні групи №303.В читальному залі бібліотеки звучала пісня на слова Юрія Рибчинського,музику Павла  Зіброва «Чи є в нас воля,чиє в нас доля»  у виконанні українського співака Павла  Зіброва. Гостино зустрічали працівники бібліотеки молодих  юнаків. Свято відкрила Романюк Зінаїда Борисівна  ,яка розповіла,що тяжкий і складний шлях пройшла за віки українська мова. Були часи її розквіту і забуття.

      Офіційно не визнавали, оголошували придуманою австрійцями,вважали діалектом російської чи польської мов,дивилися як на «холопську», призначену «для домашнього вжитку». Не допускали у сфері науки,техніки,виробництва і т.д. - тобто з усіх сфер,що важливі для повноцінного життя національного організму. Вона майже витіснена на своїй землі. Українська мова не тільки вистояла,зберігши свою неповторність,а й одержала визнання за свою красу.

     В 1934 році у Парижі  відбувся фестиваль мов,на якому українську мову представляли професори-емігранти. Перше місце дісталось французькій мові,друге - перській,а третє - українській. Українська мова, поряд з італійською та іспанською, -одна з наймелодійніших в світі.

      Цікавий діалог відбувся між учнями та працівниками бібліотеки про знання мови. Мова-це серце нації,а нація-це особистість. Вона має обличчя,свій характер,темперамент,свою культуру, мораль,честь і гідність,свої святощі , своє минуле,теперішнє і майбутнє.